Відколи канабіс заборонений? Історія з 1929 року

У Німеччині канабіс довго був ліками, а коноплі технічною культурою. Заборонили його не через проблему в країні, а тому, що цього вимагала міжнародна угода. Тут зібрано найважливіші дати з 1872 року до сьогодні, щоразу з джерелом.

Коротко: З часу Закону про опій від 10 грудня 1929 року для поводження з індійськими коноплями в Німеччині потрібен дозвіл. Лікарі й далі могли їх призначати. Кримінально караним зберігання стало лише наприкінці 1971 року, а смола канабісу з Законом про наркотичні засоби 1982 року перестала допускатися до обігу. З 1 квітня 2024 року дорослі знову можуть зберігати й вирощувати канабіс у визначених межах.

Ліки в Німецькій імперії

1 червня 1872 року: Перша спільна фармакопея Німецької імперії (Pharmacopoea Germanica) містить індійські коноплі, їхній екстракт і настоянку як лікарські засоби.
1878: У Німецькій імперії коноплі як волокнисту культуру вирощують приблизно на 21 200 гектарах, половину з них у Бадені та Вюртемберзі.
1911-1912: Гаазька опіумна конференція: Італія пропонує розглянути індійські коноплі, підтримують це лише США. Усе обмежується побажанням дослідити коноплі. Уряд імперії виступає проти обмежень, прямо посилаючись на їхнє фармацевтичне значення.
24 липня 1921 року: Президент Імперського відомства охорони здоров’я пише до Імперського міністерства внутрішніх справ: «Індійські коноплі в Німеччині не використовують для зловживань, куріння гашишу тут не поширене».

Проблеми зловживання адміністрація аж до 1920-х років не бачила. Перший Закон про опій 1920 року регулював опій, опіати й кокаїн, але не канабіс.

Женева 1925 року і Закон про опій 1929 року

Грудень 1924 року: На Другій опіумній конференції Ліги Націй у Женеві єгипетський делегат пропонує включити гашиш. Конопель не було в порядку денному. Південна Африка 1923 року пропонувала Лізі Націй щось подібне.
14 лютого 1925 року: Пленарне засідання ухвалює текст щодо конопель. Проти голосує лише Сіам. За словами історика Tilmann Holzer, німецька делегація участі в дебатах не бере.
19 лютого 1925 року: Підписано Міжнародну опіумну конвенцію. Вона регулює вивезення конопляної смоли між державами, а не вирощування і вживання всередині країни.
15 серпня 1929 року: Німеччина здає на зберігання ратифікаційну грамоту.
10 грудня 1929 року: Gesetz über den Verkehr mit Betäubungsmitteln (Закон про опій): індійські коноплі є серед охоплених речовин. Поводження з ними потребує дозволу, лікарське призначення залишається можливим.

Отже, «заборонений» 1929 року не означало, що канабіс повністю зник з обігу. Карали торгівлю без дозволу, а не зберігання як таке.

ФРН: посилення 1971 року і Закон про наркотичні засоби 1982 року

30 березня 1961 року: Єдина конвенція ООН про наркотичні засоби: канабіс потрапляє під міжнародний контроль, немедичне вживання має бути припинено. ФРН ратифікує її 1973 року.
22 грудня 1971 року: Зміна Закону про опій: зберігання як таке стає кримінально караним, в особливо тяжких випадках загрожує до десяти років позбавлення волі. З січня 1972 року закон називається Закон про наркотичні засоби (Betäubungsmittelgesetz).
19 грудня 1973 року: У НДР Закон про засоби, що викликають залежність (Suchtmittelgesetz), прямо забороняє обіг канабісу.
1 січня 1982 року: Набуває чинності новий Закон про наркотичні засоби. Смолу канабісу внесено до додатка I, переліку речовин, що не допускаються до обігу. Тим самим заборонено й вирощування волокнистих конопель.
1996: Волокнисті коноплі з вмістом ТГК (THC) не більше 0,3 % знову дозволено вирощувати.

Федеральний уряд 1971 року обґрунтовував посилення, серед іншого, тим, що «з великою ймовірністю [...] слід виходити з того, що наркотик виконує функцію провідника», а легалізація порушила б Женевську угоду 1925 року.

Федеральний конституційний суд 1994 року

1992: Відповідно до § 31a Закону про наркотичні засоби прокуратура може відмовитися від переслідування у разі незначної кількості для власного вживання.
9 березня 1994 року: Федеральний конституційний суд ухвалює рішення за поданнями, зокрема, земельного суду Любека (BVerfGE 90, 145).

Суд визнав заборону конституційною: «Для поводження з наркотиками діють обмеження статті 2 абзацу 1 Основного закону. „Права на сп’яніння“, яке не підлягало б цим обмеженням, не існує». Проте у разі епізодичного власного вживання невеликих кількостей без небезпеки для інших органи влади мали б «у принципі» відмовлятися від переслідування. Щодо обґрунтування 1971 року суд зазначив, що думку, ніби канабіс виконує «функцію провідника» до важчих наркотиків, «переважно відкидають».

Канабіс як ліки 2017 року

19 січня 2017 року: Бундестаг одноголосно ухвалює закон «Канабіс як ліки».
10 березня 2017 року: Закон набуває чинності: лікарі можуть призначати суцвіття й екстракти, за певних умов витрати покриває лікарняна каса. При Федеральному інституті лікарських засобів і медичних виробів створюють Агентство з канабісу.
2 грудня 2020 року: Комісія ООН з наркотичних засобів вилучає канабіс зі Списку IV Єдиної конвенції, найсуворішого переліку. У Списку I він залишається.

Шлях до Закону про канабіс, 2021-2024

7 грудня 2021 року: Коаліційна угода SPD, Grüne і FDP: заплановано контрольований відпуск канабісу дорослим «у ліцензованих магазинах».
26 жовтня 2022 року: Федеральний кабінет схвалює основні положення.
12 квітня 2023 року: Модель двох стовпів: стовп 1 приватне і спільне вирощування, стовп 2 регіональні пілотні проєкти з комерційними ланцюгами постачання.
16 серпня 2023 року: Кабінет ухвалює законопроєкт, лише для стовпа 1.
23 лютого 2024 року: Бундестаг ухвалює Закон про канабіс: 404 за, 226 проти, 4 утрималися.
22 березня 2024 року: У Бундесраті пропозиції скликати погоджувальний комітет не набирають більшості.
1 квітня 2024 року: Набувають чинності Закон про споживчий канабіс (KCanG) і Закон про медичний канабіс (MedCanG). Дорослі можуть зберігати й вирощувати канабіс у визначених межах.
20 червня 2024 року: Закон про внесення змін коригує KCanG і MedCanG. Відтоді KCanG не змінювався.
1 липня 2024 року: Набувають чинності правила для об’єднань з вирощування.

Другий стовп так і не з’явився. У вересні 2026 року федеральний уряд заявив, що коаліційна угода не передбачає регіональних пілотних проєктів з комерційними ланцюгами постачання.

З 2025 року

9 квітня 2025 року: Коаліційна угода CDU, CSU і SPD: «Восени 2025 року ми проведемо оцінювання закону про легалізацію канабісу з відкритим результатом».
29 вересня 2025 року: Перший проміжний звіт наукового оцінювання (EKOCAN).
8 жовтня 2025 року: Кабінет ухвалює зміну Закону про медичний канабіс: суцвіття лише після особистого контакту в лікарській практиці, без пересилання поштою.
1 квітня 2026 року: Другий проміжний звіт оцінювання з даними Федерального відомства кримінальної поліції.
22 вересня 2026 року: За даними федерального уряду, зміна Закону про медичний канабіс ще перебуває на парламентському розгляді.
1 квітня 2028 року: Має бути готовий всебічний звіт про оцінювання (§ 43 KCanG).

Висушені суцвіття § 31 Abs. 6 SGB V тепер уже не називає послугою лікарняної каси. Що буде далі з KCanG, невідомо. Станом на жовтень 2026 року він діє в редакції від 20 червня 2024 року.

Чому канабіс заборонили?

Підтверджено

1929 року Німеччина виконала міжнародне зобов’язання. Власної проблеми, згідно з документами, не було: Імперське відомство охорони здоров’я 1921 року не бачило зловживань, а Міністерство закордонних справ 1925 року вважало єгипетську пропозицію «позбавленою технічного і комерційного інтересу». І федеральний уряд 1971 року посилався на Женевську угоду та Єдину конвенцію.
Єгипет підняв питання гашишу в Женеві 1924 року. Його делегат говорив, що від 30 до 60 % випадків «божевілля» спричиняє гашиш. Річний звіт однієї каїрської клініки за 1920/21 рік пов’язував із ним 19 із 715 госпіталізацій. Формальних доказів делегати не мали.
Інтереси німецької фармацевтики відігравали роль, але не таку, як часто розповідають: 1911 року уряд імперії виступав проти обмежень щодо конопель саме через їхнє значення як ліків. Ратифікація затяглася з 1925 до 1929 року, як пише Holzer, через інтереси щодо опіатів і кокаїну.

Спірно

Часто стверджують, що Німеччина 1925 року погодилася, бо натомість Єгипет не запровадив би заборону на ввезення німецького героїну. Цю тезу поширюють насамперед організації із захисту інтересів і сайти активістів, щоразу без підтвердження з документів чи протоколів, і вона суперечлива сама по собі. Проти неї свідчить те, що Holzer цитує з Федерального архіву і протоколів конференції: Німеччина не входила до комітету, який голосував у грудні 1924 року, не брала участі в дебатах, а на пленарному засіданні ніхто, крім Сіаму, не голосував проти. Теза не підтверджена і, судячи з документів, малоймовірна. Остаточно з’ясувати це можна було б лише за повними протоколами.

Не витримує перевірки

«Канабіс повністю заборонений з 1929 року». Медичне використання залишалося дозволеним, зберігання стало кримінально караним лише 1971 року.
«Німецька заборона походить від американського антинаркотичного чиновника Anslinger і Marihuana Tax Act». Tax Act ухвалено 1937 року, через вісім років після Закону про опій. Опосередковано США вплинули лише через Єдину конвенцію 1961 року.
«Німеччина заборонила канабіс 1929 року через небезпеку для здоров’я». Доказів цього немає, документи показують протилежне.

Що діє сьогодні, пояснює сторінка Закон про канабіс у Німеччині простими словами. Як регулюють канабіс інші країни, наведено в розділі Порівняння законодавства.

Запам’ятайте: Німеччина заборонила канабіс 1929 року, бо цього вимагала міжнародна угода, а не через проблему в країні. Кримінально караним зберігання стало лише 1971 року. З квітня 2024 року зберігання і вирощування для дорослих знову дозволені в певних межах.

Вам уже виповнилося 18 років?

Чому канабіс заборонили: історія до сьогодні