Зміни потребують часу
Люди рідко змінюють свою поведінку одним махом. Фахівці описують етапи, які багато хто проходить кілька разів. Внутрішні вагання при цьому нормальні: причини за і проти змін уже є в самій людині. Хто в розмові з нею аргументує лише на користь змін, часто досягає протилежного.
Етапи змін
- Відсутність наміру«Та це ж не проблема.»
- Формування наміру«Взагалі-то треба було б, але …»
- Підготовка«Я дещо планую.»
- Реалізація«Я зараз дещо змінюю.»
- Підтримання«Я тримаюся курсу.»
Зриви є частиною процесу: багато хто проходить етапи кілька разів, перш ніж зміна закріпиться. Допомога діє найкраще, коли вона відповідає етапу.
Як про це заговорити
Чи варто мені про це заговорити?
Що говорить на користь
- Ви хочете допомогти.
- Ви хочете запобігти погіршенню.
- Запитати не зашкодить.
Що змушує вас вагатися
- Я можу помилятися.
- Це може обтяжити наші стосунки.
- Я не хочу втручатися.
- Не знаю, чи мені це під силу.
Відчувати і те, і те нормально, і в іншої людини часто так само. Ви можете сказати про обидва почуття: «Не знаю, чи я маю рацію, але я хвилююся за тебе.»
Слушний момент
Радше сприятливо
- Ви обоє тверезі.
- Спокійно, у вас є час і вам ніхто не заважає.
- Ви заздалегідь обміркували, що хочете сказати.
Радше несприятливо
- Людина щойно вживала.
- Ви сваритеся або самі схвильовані. Тоді краще пізніше.
- Хтось інший слухає.
- Заздалегідь обміркуйте, що вас турбує і що ви хочете сказати. Якщо ви самі вживаєте, подумайте заздалегідь про власне вживання, бо про нього вас, імовірно, запитають.
- Оберіть спокійний момент, коли ви обоє тверезі, і місце, де вам ніхто не заважатиме.
- Говоріть від першої особи (я-повідомлення) і описуйте, що ви помічаєте, без докорів: «Я хвилююся, бо мені впало в око, що ти майже не виходиш з дому.»
- Говоріть про поведінку, а не про людину.
- Ставте відкриті запитання, слухайте, давайте договорити. Жодних нотацій, жодних діагнозів.
- Перш ніж дати пораду, запитайте: «Можна я скажу, що мені спадає на думку?» Непрохані поради здебільшого не сприймаються.
- Будьте готові до опору і не сприймайте його особисто. Не треба нікого змушувати щось визнати.
- Відзначте, що вдається і що людина вже спробувала зробити.
- Запропонуйте підтримку. Якщо доречно, домовтеся про щось конкретне, що можна перевірити, наприклад про другу розмову через тиждень. Рішення про зміни ухвалює сама людина.
На чому тримається розмова
Співпереживати, а не страждати разомСпробуйте зрозуміти, як почувається людина, не потопаючи разом із нею.
Розуміти не означає схвалюватиВи можете розуміти причини і все одно хвилюватися.
Слухати і підсумовуватиСвоїми словами перекажіть, що ви почули. Так людина відчує, що її почули.
Залишати місце для іншого поглядуЛюдина може бачити ситуацію інакше, ніж ви.
Бачити сильні сторониГоворіть про те, що вдається і чого ви бажаєте на майбутнє, замість перелічувати помилки.
Говорити одне з однимГоворіть із людиною, а не з іншими про неї.
Запитання, що відкривають розмову
Закриті: часто закінчуються на «так» або «ні»
- «Ти забагато куриш траву?»
- «У тебе проблема?»
Відкриті: запрошують розповісти
- «Як ти зараз почуваєшся?»
- «Що тебе до цього підштовхнуло?»
- «Коли тобі зовсім цього не хочеться?»
- «Хто або що могло б тобі допомогти?»
- «Коли для тебе був би слушний момент?»
- «Розкажи мені.»
Вам не потрібно впоратися з цим самотужки. Заздалегідь порадьтеся з консультаційною службою або доручіть розмову комусь, хто ближчий до цієї людини.
Ваші межі
Немає прийому, який когось переконає. Зміни починаються лише тоді, коли людина сама бачить проблему. Чітко скажіть, у чому ви не братимете участі і що тоді станеться, і дотримуйтеся цього. Не виправдовуйте поведінку, яка вам шкодить. Родичі легко потрапляють у шаблони, які радше підтримують вживання: приховувати, применшувати, брати на себе обов’язки іншої людини. Протидіяти цьому допомагає підтримка для себе.
Допомога, також для вас
Консультування щодо залежностей безкоштовне, конфіденційне і за бажанням анонімне, консультанти зобов’язані зберігати таємницю. Вам не потрібні ні діагноз, ні заява, ні медичне страхування, і консультації прямо призначені також для родичів і друзів, навіть якщо людина, якої це стосується, сама допомоги не хоче. За потреби консультаційні служби направляють далі: на детоксикацію, терапію або до групи самодопомоги.
- DROBS Dortmund, Reinoldistraße 17-19, 0231 477376-0, також для родичів (німецькою)
- Соціально-психіатрична служба міста Дортмунд, Hoher Wall 9-11, 0231 50-22534, з групами для родичів
- DigiSucht: онлайн-консультування через повідомлення, чат або відео, безкоштовно й анонімно
- Sucht & Drogen Hotline: 01806 313031, щодня 8:00-24:00, 0,20 € за дзвінок (німецькою)
Інші служби, телефонні та онлайн-сервіси наведено в розділі Де знайти допомогу. З нашими уповноваженими з профілактики можна зв’язатися анонімно через SimpleX або електронною поштою [email protected].
Джерела
- Finne і Paul (2026): Erklärungs- und Veränderungsmodelle, BIÖG-Leitbegriffe
- DHS (2021): Manual für die Beratung am Telefon
- MINT: Understanding Motivational Interviewing
- DigiSucht (2024): Suchtproblem im Umfeld, Tipps für ein gelingendes Gespräch
- drugcom.de (BIÖG): Hilfe für Familie und Freunde
- cannabispraevention.de (BIÖG): Handlungstipps für Eltern
- BIÖG (2025): Elterninfo Cannabis
- Концепція охорони здоров’я і захисту неповнолітніх клубу, настанова для розмов
- Концепція охорони здоров’я і захисту неповнолітніх клубу, поради для розмов
- Навчання уповноважених з профілактики клубу (2024)
- DHS: Suchtberatung
- Stadt Dortmund: Sozialpsychiatrischer Dienst